ЗНЕЦІНЕННЯ
Тема знецінення нажаль нікуди не зникає. Людина може відчувати себе знеціненою сама по собі, та/або починати так себе відчувати при взаємодії з іншими людьми.
В будь-якому випадку зобов’язаний бути той, хто знецінює. Починається все з дитинства, де значуща фігура (мама, батько, бабця або хтось інший або декілька людей) в житті людини знецінювали зусилля своєї дитини.
З часом ці фігури із реального життя можуть стати частиною психічної структури людини у вигляді Супер-Его – внутрішнього критика та переслідника.
Далі цей внутрішній критик буде шукати можливості для того, щоб бути спроектованим на реальну особистість, коло оточення або суспільство взагалі. Прикладом відчуття знецінення від суспільства може бути відчуття провини та знецінення, де людина є волонтер, але завжди відчуває, що робить недостатньо.
Така людина буде втікати від свого внутрішнього критика, але комбінація із вигорання та бажання заперечених в собі переживань, як провина, з часом зроблять свою справу. Людина не витримає, пожаліється очільнику або комусь з близьких на втому, або виразить своє роздратування, і з великою долею вірогідності отримає осуд, критику та знецінення.
Тут і спрацьовує проекція внутрішнього критика на зовнішній об’єкт (начальник, партнер в стосунках, хтось з батьків та ін). І людина отримує доказ з реальності, що її внутрішнє відчуття знецінення має силу та характеризує її, як нікчемну особистість.
Вже можна побачити, що одним із компонентів формування знецінення є відчуття провини. Другим є відсутність отримання любові, емпатії, прийняття. Відчуття знецінення, побудованого на відсутності прийняття може проявлятись в стосунках.
Приклад – стосунки з партнером, де людина постійно відчуває знецінення своїх дій, де побутові речі, як миття посуду, прибирання, заробляння грошей та інше або знецінюються партнером, або не йде ніякого позитивного підкріплення з боку партнера, наприклад, похвали.
Тут вже можуть бути різні комбінації формування знецінення. Головними компонентом формування цього знецінення буде потреба отримання безумовної любові, прийняття та похвали і наявність партнера, який не здатен цього дати. Ця нездатність буде виражатись або у вигляді відсутності виразу емоцій в кращому випадку, в гіршому – атаки звинуваченнями та знеціненнями.
Мені одразу приходить на думку фраза: «тільки фізичний труд має цінитись», яку часто діти чують в сім’ях, де батьки, наприклад, пашуть в полі.
Головним моментом тут є то, що людина відчуває, начебто вона не заслуговує на прийняття та емпатії, хоча насправді це значущі фігури з її оточення не здатні давати це, але не можуть це визнати, відчувають за це провину, не визнають і цього і далі проектують свою провину на цю людину, начебто це не вони винні, що не здатні цього дати, а що це людина винна у тому, що прагне це отримати.
Що ж з цим робити? Відповідь – робота з психологом, в рамках якої ви поступово зможете звільнитись від відчуття провини, зменшив тиск Супер Его на свідому частину психіки (Я), через що ви більше не будете заздалегідь очікувати знецінення з боку оточення, а спробам вас звинуватити чи якимось іншим чином вами маніпулювати зможете давати здоровий спротив.